Культурно-історичний, гастро- алко екстремальній тур. День 2: Львів.

«Знову Львів запалює вогні.

Спить провулок під вікном кав’ярні.

Мерехтять, не гаснуть ліхтарі.

Так, лише вони в цю пору гарні.

(Оксана Кришталева)»

Львів зустрів нас яскравим сонцем та несподіваною спекою. Настав час для найкультурнішої та найісторичнішої частини нашої подорожі (хоча гастро та алко частину відпочинку у Львові теж ніхто не відміняв). Швидко закидаємо наплічники з речами в готель та поспішаємо на зустріч з гідом. 15 хвилин пішки та ми на площі Ринок, де розташовано 90% всього найцікавішого, що можна побачити у Галицькій столиці.

Екскурсію з багатообіцяючою назвою «Сім чудес Львова» бронювала на сайті заздалегідь. О 15-00 біля екскурсовода пані Лариси збирається групка людей, чоловік 15. Рушаємо по площі Ринок.  Сім чудес Львова – це сім будівель, без яких Львів не був би собою.

Чудо 1 - один з найстаріших і найбагатших музеїв України -  Львівський історичний музей. У 2023 році виповнюється 130 років з дня його заснування. Фондова збірка музею нараховує понад 370 тисяч експонатів. Експозиція знайомить з історією міста Львова та галицьких земель від найдавніших часів до наших днів.  Королівські зали – приміщення, шикарно декоровані мармуром, текстилем і дорогими породами дерев. Відчути себе королем чи королевою тут дуже навіть легко. Можна подумки повернутися в минуле. Будівлю закінчили будувати ще в 1580 році.  

Двір музею – це і є той самий, багатьом відомий «Італійський дворик» - затишна ресторація з неповторною середземноморською атмосферою.

Чудо 2 - Монастир і костел Бернардинів – це комплекс культових споруд, про які в місті Лева придумано не одну легенду. Монастир зараз вже не функціонує, однак зберіглася його головна прикраса, побудована в 17 столітті – церква Андрія Первозванного. Сьогодні це діючий греко-католицький храм, що вражає давніми розписами, іконами і своїм багатим інтер’єром. Особисто мене це чудо захопило найбільше.

Чудо 3 - Палац Потоцьких. Він виглядає так, неначе щойно перенесений з берегів французьких рік Луари чи Сени. Замовник будівництва, граф Альфред Потоцький, дуже любив французьку архітектуру, що й було відображене в його львівській резиденції.

Чудо 4 - Галицький сейм. Над входом до будівлі видніється напис на латинській мові «Освічені громадяни є окрасою Батьківщини» (точніше і не скажеш). Перед нами – головний корпус Львівського університету, споруджений в стилі віденського неоренесансу в 1881 р. Проти нього височіє величний пам’ятник І. Франку.

Чудо 5 -  Будинок вчених. Раніше в будівлі Будинку вчених розташовувалося національне казино. Авторами проекту були віденські архітектори Герман Гельмер і Фердинанд Фельнер. Розкішний екстер’єр і вишуканість інтер’єру привертають увагу до його стін. Тут знімали кілька сцен фільму «Д’Артаньян і три мушкетери».

Чудо 6 -  Колишній будинок Галицької ощадної каси – тепер це будинок Львівського музею етнографії та художнього промислу НАН України та Інституту народознавства НАН України. Його побудували на місці давнього «Англійського готелю» за проектом архітектора Юліана Захаревича у 1889-1891 рр.   у стилі пізнього історизму (неоренесанс).

Чудо 7  - Національний академічний театр опери та балету ім. С. Крушельницької – раніше Великий міський театр. Справжня перлина міста Лева. Будівля була побудована в 1897 році за унікальним проектом відомого у всьому світі архітектора Зигмунта Горголевського. На його сцені виконувалися відомі балети і опери німецьких і італійських композиторів.  

Львів вражає. Немає чого додати.

Намилувавшись досхочу «включеними» в екскурсію, та «не включеними» чудесами йдемо до готелю. На 1 ніч зупинялися в готелі «Ватра». Немає про що писати. Готель убогий, особливо після огляду краси міста. Але на 1 ніч годиться. Приводимо себе до ладу та повертаємося на площу Ринок, де нас чекає вечірній Львів. І тут до нашої культурно-історичної складової туру додаються всі інші.

Мене завжди захоплювало вміння мешканців Львова перетворювати будь-який заклад на культовий, а будь-яке ремесло на мистецтво. Цьому щедро посприяла багата історія міста, суміш культур, традицій, кухні. Ввечері площа Ринок виглядає приблизно так: п’ють-їдять,   п’ють-їдять, музей, п’ють-їдять,   п’ють-їдять, собор,   п’ють-їдять,   п’ють-їдять, музей,    п’ють-їдять,   п’ють-їдять, опера, і так по колу. Як же важко визначитися у Львові з місцем вечері через усе те різноманіття культових ресторацій! Довелося вечеряти двічі.

Перша вечеря відбулася у «Найдорожчій ресторації Галичини», я вже була тут багато років тому, хотілося показати чоловіку. Площа ринок 14, другий поверх, стукаємо у двері звичайної квартири. Відчиняє приємний мужчина і починає бесіду «за життя», це у ресторану «фішка» така. Потім пускає нас до самого ресторану. Цей неймовірно атмосферний заклад ще називався «Масонська ложа». Багатий декор розповідає про історію масонського руху. Людей багато, лунає фортепіано. Нам запропонували для вечері підвіконня, несподівана, але дуже гарна пропозиція, враховуючи, що в той день була аномальна спека для цього регіону, вечірній свіжий вітерець став порятунком.

Пам’ятаючи,    що у нас сьогодні буде ще одна вечеря, замовляємо тільки крафтове пиво та тарілку намазок. Неймовірно смачно, особливо сподобалися намазки з качиного м’яса та лосося з ікрою.

Ще однією «фішкою» готелю є ціни, в меню, вони нереально високі, по-факту заклад дає знижку 90%. Не лякайтеся замовляти.

Таки переїли. Виходимо надвір та йдемо гуляти. В кожному маленькому провулочку затишні кафе, людей, як в мурашнику. Нас знайшов ще один легендарний Львівський заклад з промовистою назвою  «П’яна вишня». Хто не відвідав його, той не бачив Львова. Ну як місцевим мешканцям вдається перетворити на легенду та на прибуток кожний заклад міста?  «П’яна вишня» - це взагалі заклад одного напою – вишневої наливки, але вона тут неймовірна. Після частування  наливкою та заїдання її вишнями з цієї ж наливки, Львів здався ще красивішим.

Помилувавшись стародавньою архітектурою вулиць, соборів, театру, знов трохи нагуляли апетит.

Хто не був в «Криївці», той не був у Львові. Криї? вка — військово-оборонна й господарська споруда Української повстанської армії, розташована під землею. В літературі ще можна зустріти назву бункер або схрон. В нашому випадку це ресторан-кнайпа відкритий у вересні 2007 р. Заклад оздоблений у вигляді польової криївки УПА.  Знову площа Ринок, 14, спускаємся сходами, стукаємо у важкі двері.  Воїн УПА пильно дивиться в очі, питає пароль та перевіряє нас чаркою медовухи. Бачить, що свої, впускає в темні, напівпідвальні приміщення, оздоблені в стилі українських партизанів. Замовили хріновуху, вареники зі шкварками та деруни. Все смачне.

Постріляли в тирі в ворога всього цивілізованого людства, пошукали москаля. Чудово та душевно провели час.  Йдемо до свого готелю, не втомлюючись захоплюватися красою нічного міста.

Далі буде...

Розмістила 2 відео, подивіться, я намагалася передати всю цю красу