Культурно-історичний гастро- алко екстремальній тур

02 сентября 2023 Время поездки: с 12 августа 2023 по 11 сентября 2023
Репутация: +3160
Добавить в друзья
Написать письмо

«Тому шо треба не всякой х*йней заніматься, а жити інтєрєсно: читати книжки, бути шпіоном, дресірувать любіму обізяну, і ходить в оперу з красивими тьолками, получать удовольствіє.

(Митець, Лесь Подервянський)».

Вітаю, дорогі друзі, однодумці та мандрівники!  Хочу поділитися враженнями про нашу з чоловіком самостійно сплановану та дуже насичену на події та враження подорож. Як ви вже могли здогадатися з назви та епіграфа, тур був не сумний. Зовсім несподівано для нас обох чоловіку погодили відпуску на 10 днів серпні. Нажаль останнім часом ми вкрай рідко маємо змогу провести час разом, бо він зайнятий чоловічою роботою. А тут 10 днів. За кордон, нажаль, неможливо, на море в Україні нікуди. Дуже-дуже шкода. Але, коли доля дає тобі в руки лимон, то треба вичавити з нього… ні, не вгадали, лимонад ми чавили, коли життя було мирним. А коли живеш на території жорсткого прикордоння та майже не бачиш чоловіка, то намагаєшся з цих лимонів вичавити не лимонад, а щонайменше ром.


Готових цікавих турів на наші дати відпочинку не знайшла, квитків на залізницю на західний напрямок було вже обмаль. Довелося імпровізувати. Ми ніколи не були на Закарпатті, мабуть час прийшов. Планую подорож виходячи із наявних квитків. Намалювався певний маршрут.

Далі до маршруту додаю культурно-історичні, релігійні, архітектурні «цікавинки». Знаю, що в далекій дорозі хочеться не тільки їжі духовної, а і звичайної, бажано дуже смачної та автентичної, тому включаю до маршруту культові та звичайні ресторації. Несподівано знаходжу та додаю ще й екстремальну складову. Звучить заплутано, дивіться, ось, що з цього всього вийшло.

Культурно-історичний  гастро- алко екстремальній тур.  День 1: Київ.  

«Я думала, ето шкварчить ваше серце, а то шкварчала ваша папіроска.

 (Х/Ф «За двома зайцями».

Починаємо наші пригоди.

Суми-Київ, доїхали в комфортному купе, потяг прийшов без запізнень. В 11-47 Київ зустрічає теплом та метушнею. В «Пузатій хаті» купляємо готові страви на завтрашній сніданок та обід. Залишаємо речі в готелі, пішки від вокзалу менше 15 хвилин. Метро швидко довозить до Поштової Площі.

Піднімаємося на Володимирську гірку до Пам'ятника Володимиру Великому, що був встановлений ще у 1853 році, звідси вид на столицю неймовірний.  

Гуляємо парком, що був відкритий  ще у середині XIX століття, розташований на Михайлівській горі (висота 187.7м. ). У парку дуже людно, сотні киян та гостей милуються красою столиці. Проходимо через виставки-продажі художників та митців. Зустрічаються дуже гарні та глибокі роботи. Але зараз наш пункт призначення - культовий ресторан «За двома зайцями».

Не без зусиль знаходимо ресторан у підвальному приміщенні прямо під гіркою, на якій стоїть Андріївська церква. Саме в цьому місці не склалося сумнозвісне вінчання Проні та Свирида, дуже символічно.

Ресторан надзвичайно атмосферний, відчуття, що ти сам стаєш учасником комедійно-драматичних подій фільму «За двома зайцями». Обслужили дуже швидко: скуштували настоянки хренівка та цитринівка під сало, огірочки та салат. На основне замовили деруни зі щучою ікрою та котлету по-київські з картоплею, спробували оригінальне морозиво з жолудями.  

Це надзвичайно смачно, не сила було дихати після такого обіду. Але нас чекає прогулянка Андріївським узвозом.  


Узвіз зустрів старовинними затишними садибами, картинами та сувенірами. Купуємо квитки на оглядове колесо, щоб побачити панораму міста з висоти пташиного польоту.

Помилувалися, крокуємо далі. Несподівано в одному з житлових дворів знаходимо безкоштовну виставку трофеїв. Обов’язково треба туди завітати. Робимо ще зупинку в затишному пабі, а потім п’ємо каву в дуже атмосферному кафе, що розташоване в житловому дворі. Там же знаходимо крамницю-майстерню по камінню.  

Та хіба ж можна гуляти по старому Києву та не навідати одні з найгарніших церков Європи?

  Андріївська церква -  православна церква на честь Святого Андрія у стилі бароко,  пам'ятка архітектури та монументального живопису XVIII ст. світового значення у Києві, споруджена за проектом видатного архітектора Бартоломео Растреллі. Над  неймовірним розписом працювало декілька відомих художників тої епохи.   Стіни, куполи та фрески вражають своєю красою.

Далі крокуємо парком Володимирська гірка до Михайлівського Золотоверхого. Серед святинь Києва Михайлівський Золотоверхий собор займає особливе місце, адже присвячений він воїнові-захиснику міста – Архистратигу Михаїлу.

Історія храму сягає у сиву давнину, а його краса зачаровує всіх без винятку. У ясну погоду блакитні стіни святині зливаються з небом, створюючи неповторну і особливу атмосферу затишку та спокою.

Відвідавши одне з найгарніших місць нашої столиці, дивимося огидну розбиту ворожу техніку, яка прийшла вбивати українців на їхній землі. За обгорілими понівеченими трофеями гордовито височить білосніжний пам’ятник Великої Княгині Ользі.

У нас запланована вечеря з друзями, до якої часу лишилося замало. Тому швиденько крокуємо до вул. Толстого, 13 до ресторану «Гогі». Дорогою проходимо музей «Золоті Ворота». Раптово заходимо подарунок від Казахських братів – юрту незламності. Цікава річ.

Ресторан «Гогі» на Толстого, 13 порадував і справжньою грузинською кухнею, і атмосферою і цінами. Дуже раджу.


Пішки повертаємся в наш готель «Westend», вул. Кудряшова 7. Номер з усіма зручностями обійшовся в 900 грн. на двох. В номері є майже все необхідне,   навіть капці. Із недоліків – бракувало холодильника, було жарко та слабка світло та звукоізоляція. Із плюсів – чистота, ціна та розташування (до 15 хвилин  пішого ходу до залізничного вокзалу).

Завтра нас чекає місто Лева.

Переведено автоматически с украинского языка. Посмотреть оригинал
Чтобы добавить или удалить фотографии в рассказе, перейдите в альбом этого рассказа