Туреччина без all inclusive (частина перша)

03 ноября 2024 • Время поездки: с 13 октября 2024 по 21 октября 2024

Репутация: +281

Добавить в друзья

Написать письмо

Сьогоднішня реальність така, що Туреччина для наших співвітчизників стала не лише місцем відпочинку та туризму, а й місцем зустрічі родичів, які опинилися розділеними війною та мешкаючих за кордоном. Зіткнувшись з подібною ситуацією, цілком логічно виникла думка, що організувати зустріч та відпочинок родичів, які виїжджають до Туреччини з різних країн у рамках єдиного пакетного туру не вийде або не буде раціональним, тим більше хотілося в рамках такої поїздки побувати в кількох місцях узбережжя Анталії.

Так вийшло, що відвідавши Туреччину неодноразово, Анталія для більшості команди була terra incognita. Був Мармаріс, був Бодрум, двічі Стамбул, а Анталії та Аланії не було, саме на два останні курортні міста і впав вибір при складанні маршруту. Анталія для більшості туристів, що відпочивають на турецькому узбережжі, є виключно транзитним місцем, куди прилітають або приїжджають пакетними турами, а далі прямують до своїх готелів у курортних містечках. Але Анталія заслуговує на найбільше, це величезне місто в регіоні, де проживає більше мільйона місцевих жителів, де можна поєднувати пляжний відпочинок з оглядом пам'яток та історичних місць, різноманітною екскурсіонкою та шопінгом, а також великий логістичний центр, з можливістю подорожей як Туреччиною, так і за її межі. Втім Анталія на відсутність туристів не скаржиться, особливо останні роки, коли Туреччина стала не лише місцем пляжного відпочинку, а й країною емігрантів, які орендують та купують нерухомість у величезних кількостях. Масштаби будівництва житла в Анталії вражають, будуються одночасно цілі райони з десятками будинків, оформлені в ЖК, з огородженою територією, спортивними майданчиками, басейнами та іншою інфраструктурою. Чути російську, значно рідше українську мову на вулицях міста, особливо на пляжах та ресторанах, це звичайна практика, що доходить до курйозів. Так мені довелося у пошуках заброньованих апартаментів, спитати на зупинці у дівчини англійською мовою яким автобусом ми можемо дістатися місця позначеного на карті. На мій подив відповідь пролунала російською мовою.

Будь-якому туристові, який вирушає за кордон без пакетного туру, потрібно добре підготуватися до поїздки, ретельно вивчити логістику, обираючи оптимальний варіант трансферу за розумні гроші, і Туреччина тут не є винятком. На сьогоднішній день варіанти дістатися Анталії з України наступні. Відносно бюджетний- це поїздка автобусом з різних міст України як безпересадковими рейсами, так і з пересадкою в Стамбулі. Хоча суму в 140 - 150 доларів важко назвати дуже бюджетною, але передбачається, що вона має компенсувати "задоволення" поїздки протягом двох діб. Переваги автобусних перевезень також зводяться до їхньої організаційної безтурботності та можливості перевозити велику кількість багажу. На просторах інтернету велика кількість інформації щодо таких перевезень, особливо висвітлювати їх немає сенсу. Іншим способом дістатися до Анталії є авіапереліт, і до війни він був основним, але зараз ситуація ускладнюється тим, що до аеропортів вильоту необхідно дістатися сусідніх країн, а це Молдова, Польща, Румунія. Оскільки основний пасажиропотік до Туреччини з України і назад йде через Кишинів, ми теж на цьому маршруті не стали винятком, залишалося вибрати рейс з Кишиніва та перевізника до його аеропорту. Але це тільки здається простим, оскільки вивчення логістики та її здійснення на практиці за розумні гроші вимагають знання питання, часу, організаційних та аналітичних здібностей, і навіть удачі, так як ціни на авіаквитки можуть не передбачувано змінюватися з кожним днем, і навіть різнитися на різних пошукових агрегаторів. Все зроблено так, щоб людина не освічена купувала квитки за максимальною ціною. Які ж "підводні камені" чекають на туриста при пошуку авіаквитків і їх бронюванні? По перше більшість чартерних рейсів створені спеціально для пакетних туристів, здійснюються вони переважно в нічний час, що самостійному туристу не вигідно, вильоти їх можуть змінюватися, бронювання їх проблемне або неможливе, тому бажано вибирати регулярний рейс. Для нас таким став від турецької компанії Pegasus о 3.40 ранку та закладеними двома годинами польоту, але насправді трохи менше. Інший важливий момент- це придбання квитків за розумною ціною, особливо це стосується квитків на подорож додому. Попит на Туреччину величезний, пасажиропотік відповідний, ціни незважаючи на жовтень рвуться в космос, тому завчасне бронювання квитків дуже актуальне. Так, наприклад, здивувавшись ціною на зворотню дорогу в районі 10000 грн за один квиток, я промоніторував ціну на найближчі дати на зручний рейс. Виявилося, на найближчі п'ять днів на цей рейс квитки вже не продавалися, після цього ціна стартувала від 28000 гр. Коментарі, як кажуть, зайві. Якщо на вас не чекає трансфер в Анталії в аеропорту, як у випадку з пакетним туром, то прилітати раніше 6 ранку теж не раджу, т. к. громадський транспорт ще не працює, та й заброньований готель раніше за 14 годину на вас не чекає. Далі, суттєвим моментом при перельоті є перевезення багажу і ручної поклажі. Перевізник Pegasus при замовленні квитків наполегливо обмежував ручну поклажу до 3 кг, а багаж назад до 12 кг, що різко обмежувало наші запити. Насправді все виявилося набагато ліберальнішим, ніж очікувалося, ручну поклажу взагалі ніхто не контролював, а за багаж із подивом питали – "він у Вас один на двох? ". Тому Pegasus, як перевізник, мені сподобався.

Під виліт з Кишинева та приліт необхідно замовити трансфер на потрібний час. Багато різного трансферу з Одеси, але оскільки нам потрібно було їхати з Києва, скористалися послугами молдавського перевізника Gal Trans, який має багато рейсів на великих автобусах. Ціна квитка 1200гр., наполегливо рекомендую, якщо ви впевнені у своїй поїздці, сплатите її заздалегідь, не обмежуючись бронюванням, це прискорить реєстрацію та посадку в автобус, та гарантує поїздку на суміщених місцях зі своїми близькими. У нашому випадку поїздка до Кишинева зайняла 12.5 годин, додому 13. Поїздка туди пройшла стандартно, при перетині кордону Молдови необхідно заповнити декларацію (водії допомагають), при поверненні були "нерви" як при посадці, так і трохи на митниці. Туалетом автобуси не оснащені, санітарних зупинок достатньо.

В дорозі до Кишиніву

Нічний рейс до Анталії

Труднощі подорожі позаду

Всі труднощі подорожі подолані і ми нарешті в Анталії. До речі, після прильоту можете короткостроково скористатися безкоштовним Wi-Fi в аеропорту за допомогою паспорта. Столиця курортного життя Туреччини традиційно зустрічає Welcome to Antalya, але на відміну від пакетного туриста, на якого чекає трансфер до готелю, нас ніхто не зустрічав і везти не збирався. Тому "самостійний" турист повинен задовго до прильоту скласти план подорожі в новому місці, вивчити особливості муніципального транспорту, можливо, план аеропорту, щоб від своєї подорожі отримати більше приємних вражень. Реальну допомогу у знайомстві з міським транспортом може надати додаток Antalya kart, де можна переглянути маршрути автобусів та трамваїв, їх зупинки, коли буде найближчий рейс. Щоправда, наявність додатку не компенсує абсолютне незнання водіями турецького транспорту англійської мови і, відповідно, неможливість продуктивно спілкуватися. Так, наприклад, дочекавшись необхідного нам 800 автобуса, ми не могли зрозуміти чому водій не пускає нас в автобус, як пізніше з'ясувалося, він приїхав за розкладом, але за цим же розкладом відправлення тільки через півгодини. Після цього автобус робив складні рухи між терміналами аеропорту близько 15-20 хв, і тільки потім поїхав у бік міста. Не менший квест, якщо ваш літак приземлиться у другому терміналі, тому що туди швидкісний трамвай, що йде в центр і автовокзал, не доходить. Розрахуватися в будь-якому міському транспорті Анталії можна двояко, або купивши картку Antalya kart, або своєю банківською карткою, але трохи дорожче.

Чекали ми 800 автобус не просто так, це був єдиний транспорт, який з аеропорту везе в район Лара, де знаходиться Дюденський водоспад, одна з візитівок Анталії, там ми вирішили почати знайомство з цим чудовим містом. Місце справді унікальне, річка Дюден падає зі скелястого берега, висотою близько 40 метрів, у Середземне море. Потік води та стовп пару вражають. У нічний час працює підсвічування, навкруги паркова зона. Посилює враження факт заходу на посадку практично всіх літаків, що приземляються, рідкісне поєднання природи і техніки. Відмінне місце для фото та відео. Насолодившись водоспадом, чекаючи часу поселення, вирушили на 08 автобусі, що сполучає райони Лара і Коньялти, знайомитися з однойменним пляжем Коньялти, заразом спостерігаючи вулиці міста, прилеглі до берегової лінії. Лихість водіння місцевих водіїв бавила. До речі, всім "самостійним" туристам, за відсутності мобільного інтернету, життєво необхідно завантажити офлайн-карти місць відвідування, щоб відстежувати свої переміщення.

Пляж Коньялти є частиною однойменного району міста, що розтягнувся на багато кілометрів уздовж берегової лінії, закінчуючись Таврськими горами. Цей район користується особливою популярністю як у місцевих, так і приїжджих, туристи, які зацікавлені у пляжному відпочинку, прагнуть зняти готель або апарти в цьому районі, тому що місто велике, і оселившись у центрі, ви будете витрачати час та гроші на поїздки на пляж. Пляжна зона представлена галькою, тому вода чиста, глибина настає швидко. На пляжі безкоштовні туалети, роздягальні, душ, оплачуються лише лежаки та парасольки. Уздовж берегової лінії паркова зона, спортивні майданчики, кафе, все, що потрібно для повноцінного відпочинку. Так що пляжу Коньялти – залік, особливо він гарний на своєму початку, де закінчує свій маршрут старовинний трамвай Nostalji, на якому приємно проїхати з центру міста вздовж берегової лінії та прибережних скверів. Там же розташована зелена арка з написом Antalya та оглядовий майданчик на пляж та Таврські гори. Є в Анталії й інший довгий пляж і однойменний район під назвою Лара з піщаним берегом, але менш упорядкований і брудний.

Дюденський водоспад - одна з візитівок Анталії

Смотровий майданчик біля початку пляжу Коньялти

Багатокілометровий пляж Коньялти та Таврські гори

Але вишенька на торті, який зветься Анталія, безумовно є її старе місто, яке називається Калеїчі, що означає "всередині фортеці", розташоване над мариною, в самій верхівці анталійської гавані, звідки вирушають туристичні екскурсійні кораблики. У Калеїчі та марині є все, що порадує око та естетичні почуття туриста. Це і старовинні будинки з вузькими вуличками та черепичними дахами, фортечні стіни, вежі, старовинні мінарети, музеї, та візитна картка старого міста – це ворота Адріана, архітектурна та історична пам'ятка ще римської епохи. І це не рахуючи ринкових торговців з антикварним товаром та сувенірами, самобутніх ресторанів, дорогих готелів. Нам пощастило на дві ночі зняти апартаменти в Калеїчі, одразу під оглядовим майданчиком на площі Республіки, за три хвилини ходьби від марини. Перебування в цих аппартах, в атмосфері старого міста, серед апельсинових та гранатових дерев залишило незабутнє враження. А яке захоплення душі викликала ранкова прогулянка та зустріч світанку у старовинній гавані, до якої було рукою подати, де хотілося фотографувати та знімати відео через кожні десять метрів. А чого варті Таврські гори в ранковому рожевому серпанку. І все це без натовпів туристів, тільки в компанії чайок та рідкісних рибалок. Жодний пакетний тур вам таких вражень не запропонує.

Шопінг у цій поїздці у нас не був у пріоритеті, тому торгові центри Анталії та магазини більше відвідувалися з ознайомчою метою, а відомий турецький бренд LC Waikiki навіть розчарував, бо ціни перевищували якість. Очікуваних сезонних розпродажів я не побачив. Натомість довелося активно користуватися товарами продуктового супермаркету Migros, оскільки сніданки та вечері доводилося організовувати самостійно, харчуватися у кафе та ресторанах тричі на день, одразу стало зрозуміло, ми собі дозволити не можемо. Ціни в Туреччині – це окрема тема для розмов, із чим пов'язане їхнє значне зростання за останні два роки нехай обговорюють фахівці, я ж можу сказати одне – ціни в Туреччині, як і в цілому відпочинок у цій країні, перестали бути бюджетними. У пріоритеті для економних покупок залишаються оливки та деякі медикаменти. Ціни в кафе та ресторанах орієнтовані на європейського туриста, яких у Туреччині чимало, тому при плануванні самостійної подорожі цією країною до бюджету треба закладати за скромними підрахунками щонайменше 20 доларів на день на людину.