Карантинна Каппадокія очима українського туриста. Частина 1

05 июня 2021 Время поездки: с 20 мая 2021 по 27 мая 2021
Репутация: +8490½
Добавить в друзья
Написать письмо

*** далі як завше буде багато довгого, нудного тексту, деталей, подробиць та однотипних світлин ;)

Вступ (неполіткоректний).

Весною 2019 єдине питання, яке у мене залишилось про майбутнє, стосувалось  закінчення народної приказки "пливли, пливли та на березі ...", бо далі йдуть два варіанти розвитку подій: оптимістичний "всралися" та песимістичний "втопилися".

На початку 2020 стало зрозуміло, що на додачу до всіх наших бід у навколишній світ прилетів свій "чорний лебідь". І ми вчилися приймати той факт, що ковід – це надовго і ми маємо нову реальність.

В поточному 2021 світ активно вакцинувався, плануючи повернутися в доковідний ритм життя. Ми ж продовжували свій нелегкий вибір між "всралися" та "втопилися".

А подорожувати за кордон хотілось. Дуже хотілось. Тож подивимось, хто нас нещеплених приймає. Ммммм, Нігерія чи Уганда? Сомалі чи Ірак? Габон чи Ботсвана? Добре, будемо реалістами. Єгипет чи Туреччина?


Туристична Туреччина виглядала привабливіше, тому зупинилась саме на ній. Тут хочу подякувати cgistalker та Iren48, бо саме їх турецькі розповіді на форумі підштовхнули мене до вибору відповідного напрямку. Ще одне посилання з картами, явками і паролями знаходиться тут (але будьте обережні, там є трохи неточна та застаріла інформації)  

Далі ретельно обрала дати подорожі, щоб не натрапити на місцеві державні чи релігійні свята. Купила квитки, забронювала готель. І тут,  бац! Туреччина вирішила запровадити у себе повний локдаун з тотальним закриттям всього і всіх, суворою комендантською годиною та обмеженням руху транспорту. Але потім обіцяла відмінити для туристів обов’язкове ПЛР-тестування. Що ж, хоч якась переможенька ))

Далі ПЛР-тестування дійсно відмінили (до речі, з червня знов повернули), але заборони всередині самої країни тільки трохи пом’якшили. Ресторани мали працювати на виніс, комендантська година в робочі дні ввечері та на всі вихідні, торгові центри працюють тільки у робочі дні, все інше продовжує бути закритим. Повітряні кулі не літають (ааааааааа, катастрофа!!!). Звучало аж надто песимістично. Що ж, реальність перевіримо на практиці.

День 1. Як же я скучила за дорогою! За отим щемливим передчуттям майбутніх відкриттів, пригод та вражень. І за тим невідомим, що завжди чекає тебе у новій країні.

Йшов дощ. Ми їхали. Дощ припинявся. Ми їхали. Водій так зосередився на дорозі, що забув заїхати в аеропорт. Добре, що крізь сон я таки контролювала дорогу і вчасно звернула увагу, що маршрутка за Борисполем чомусь набирає швидкість, наче й не збирається повертати в бік аеропорту.

Поки ми шукали де розвернутися, поки кружляли по кільцевій розв’язці, я зрозуміла, по-перше, чому в аеропорт просять приїжджати раніше, по-друге, що подорож, судячи по самому початку, обіцяє бути цікавою ))

Ноу-хау Борисполя. В будівлю аеропорту пускають тільки по пред’явленню квитка на літак. Плюс традиційна перевірка речей на вході. Людей багато. З десяток рейсів в Анталію, по парі в Шарм-ель-Шейх та Марса-Алам.

Зверніть увагу, в аеропорті (район гейту D3) відкрилась цікава інтерактивна виставка "Сила підпису". Тут зібрані найцікавіші історії підписів, що змінювали карту світу, життя мільйонів людей та, зрештою, і долю кожного з нас.


Вразила історія японського дипломата Тіуне Сугіхара. В 1940 р. він рятував євреїв, що тікали з окупованої Польщі, видаючи їм транзитні візи на острови в Карибському морі (потрапити туди біженці могли лише через територію Японії). Коли консульство ліквідували, Сугіхара винайняв номер у готелі й продовжив свою справу там. Коли офіційні бланки закінчились, малював візи від руки. Шість тисяч врятованих життів – така ціна одного підпису.

Виставка має ще купу цікавих історичних, художніх та криміналістичних історій. Коротше, приїжджайте в аеропорт Бориспіль раніше ))

Вперше летіла з Pegasus Airlines. Всі польоти за графіком та без форс-мажорів. Здивувала тільки онлайн-реєстрація на рейс, що починалась аж за 7 днів. Плюс на стійці реєстрації в аеропорті у вас обов’язково перевірять наявність HES-коду (отримувати на сайті, не раніше ніж за 72 години до в’їзду в Туреччину).

Зустрічаю світанок в ізмірському аеропорті:

Цікаві роботи місцевої художниці Nuran Hazan:

Знайшла невеличкий балкон в закапелку аеропорту, офіційно там "місце для куріння". Тепло. Свіже повітря. Пташки співають. Людей немає. Стягнула з обличчя маску та насолоджуюсь моментом.

Наступний мій літак прямує в Кайсері (це один з найближчих аеропортів до Каппадокії, інший найближчий розташований в Невшехірі). Вести аерозйомку з сидіння біля проходу трохи проблематично, але іноді вдається ))

Аеропорт в Кайсері маленький. З літака пішки йдемо до терміналу отримувати свій багаж. Людей багатенько.

Стоїмо. Чекаємо. Поряд турецька бабуся щось гнівно мені розповідає (мабуть, втомилась чекати). Я схвально киваю. Бо по-турецькі я можу тільки схвально кивати та кліпати очима ))

Почав виїжджати багаж. Хоча ні. Він не виїжджав, він вилітав. Бах! Бумц! Бах! Бумц! Народ репетує. Валізи летять. Я мовчки намагаюсь знайти своє. Натовп рідіє. Щасливі власники матраців валіз йдуть до виходу. Інші їм заздрять та продовжують слухати оте чарівне – бах! бумц! бах!

Коли нас, безбагажників, залишилось всього кілька осіб, нам вдалося піймати робітника аеропорту, котрий сказав, що наш багаж чекає нас на іншому крилі аеропорту. Пішли туди. І тут я, нарешті, возз'єдналась зі своєю валізкою ))

Пішла далі шукати обіцяного дядечку з Cappadocia Transfer, який повинен відвести мене до готелю в містечку Göreme (Гьореме) – місце моєї постійної дислокації.

Cappadocia Transfer не підвели. Дядечка вже з ніг збився розшукуючи свого останнього пасажира з автобусу.


*** замовляти трансфер з аеропорту до готелю краще всього через сам готель, ціна питання 60 турецьких лір або 6 євро. Оплата водію після транспортування до готелю. Якщо сплачуєте в євро, то решту вам дадуть лірами.  

Тож ми прямуємо в Гьореме – самий центр Каппадокії. Географічно Каппадокія (з перської "країна чудових коней") – це невелике плато в центральній частині Туреччини. Колись тут були вулкани, виверження яких приблизно 70 тисяч років тому й призвело до започаткування неймовірних рельєфів.

Далі до роботи підключилась вітрова ерозія. Вітер підіймав пил та ганяв його навколо скель. Маленькі піщинки стали матеріалом, який обточує скелі на кшталт токарного верстата. Далі більше – завдяки кліматичним особливостям регіону та процесу окислення тутешні рельєфи змінили колір. Усе це разом створило унікальне видовище, більше схоже на поверхню Марса, аніж Землі.

Але поки пейзажі за вікном автобусу нічим не нагадують марсіанські.

Karadut Cave Hotel. Враження від готелю неоднозначні. Спочатку так взагалі не дуже, бо заселили мене не в заброньовану "печеру" (той самий "cave", в якому намагається пожити кожен порядний каппадокійський турист), а в маленький душний номер. Сказали, що у них сталася технічна помилка і завтра мене переселять в замовлений "кейв".

Вирішивши не витрачати час та нерви на з’ясування стосунків, замовила на завтра політ на повітряній кулі (ура, вони все ж таки літають!!!) по неочікувано демпінговій ціні в 60 євро (компанія Kapadokya Balloons). От тепер можна йти і знайомитись з містом.

Тут явно колись була річка:

На центральній площі Гьореме грає бадьора музика та стоїть величезний "магазин на колесах". Як я зрозуміла, це благодійні продажі для допомоги сім’ям загиблих поліцейських та військових.

Зверніть увагу на прапори, вони тут, справді, повсюди – на будинках, оглядових майданчиках, магазинах та офісах.

Прямую до Göreme Açk Hava Müzesi (Музей під відкритим небом), що був віднесений до світової спадщини ЮНЕСКО одним із перших в Туреччині. Дорога до музею напрочуд живописна.

Ще й на фотосесію турецького весілля потрапила ))


Але в Гьореме сьогодні +32°. Спека така, що плавляться всі внутрішні плати і вмикається автопілот, який веде тебе строгенько від тіні до тіні. До того ж, шлях до музею йде вгору, тобто постійно дряпаєшся наверх. А от пейзажі продовжують радувати око.

Місцева фауна:

Доповзаю до Музею. В сезон вони працюють до 19-00, в карантинний період, якщо вірити гуглу, до 16-15. На годиннику 15-00. Як ви думаєте, що з музеєм? Правильно, закритий. Ех, а я ж так натхненно сюди лізла! Ну, добре, дорога назад спускається - вже щастячко )) А в музей завтра прийду.

З півдороги вирішую змінити траєкторію руху та повернутися в місто через Görkündere Vadisi або Долину любові - 2. Це невелика долина, яка отримала свою назву через пальцеподібні скелі, що стоять окремо одна від одної. Вхід в долину позначений бетонним покажчиком.

Тінь на дорозі наявна – можна йти ))

У когось навіть басейн є:

Перед оцієї скульптурою невідомого автора беремо праворуч:

Вид на Görkündere Vadisi:

Судячи по вивісці ми на території Академії "Little Prince":

Господар ))

Ще вид на Долину любові - 2:

Цікаво, як вони туди видерлись?! (спойлер, то я ще не знала, що і мені туди доведеться лізти ))

Місцеві активно використовують і долину, і збережені "печери" в якості дач:

Тут можу помилятися, але за аналогією з трубами, які стирчать з пагорбів і є стародавніми підвалами-холодильниками, припускаю, що це також підвали місцевих жителів:

Замкнувши третє коло пошани по огородикам гоьоремківців, навіть мій поплавлений спекою мозок констатує, що десь тут повинен бути вихід. Але де?

Йду на четверте коло:

І таки додивляюсь, що між скелями є помірно пологий підйом. До речі, саме тут я вперше пересвідчилась наскільки ковзким є туф, особливо, коли під ноги потрапляють безліч отих дрібних камінців.

Вилізла! Тінь відсутня – це мінус, але краєвиди – це безумовний плюс ))

Трохи далі відкривається панорама і на саме місто Гьореме:

Ласкаво просимо на головний оглядовий майданчик (вхід з боку міста платний – 3 ліри):

Мій перший каппадокійський фреш. В туристичних місцях ціни варіюють від 20 до 30 лір за стакан, але на в’їзді в Гьореме з боку Çаvuin (Чавушин) я знайшла і демпінгарів з ціною 10 лір за стакан фрешу.


З усіх варіантів фрешів найбільше вподобала гранатовий. Ніколи не думала, що фраза "пропити всі гроші" може означати і щось цілком позитивне ))

Спускаюсь до міста:

На центральній площі Гьореме (орієнтир автовокзал) є цілий ряд банкоматів, де можна зняти готівку з картки (курс гривні до турецької ліри з усіма комісіями банків складає 3,6). Якщо ж сплачувати карткою в магазинах чи ресторанах, то курс становить 3,3 гривні за одну ліру.

Супермаркетів як класу в місті не має. Але є невеличкий магазин з мінімальним набором продуктів, води та господарчих речей, який місцеві називають Discount Supermarket. Йти до нього від банкоматів в бік Чавушин, там буквально в другому прольоті шукайте крамницю в блакитних тонах.

Алкоголь продається на окремих локаціях, найкраще співвідношення "ціна-якість" має TRZ Market. Знаходиться він по дорозі до Музею під відкритим небом, відразу за поворотом за місто. Режим роботи не пишу, бо тут все працює за одним їм відомим графіком ))

Повертаюсь в готель. Wi-fi в номерах відсутній, тільки на території, тож зависаю на площадці з видом на місто:

Знайомтесь, це – Нявкалка. Хоча від народження вона точно має якесь інше турецьке ім’я, але вона – Нявкалка, бо я ще ніколи не чула, щоб кішка так жалісно-настирливо та професійно-вимогливо нявкала, випрошуючи їжу у кожної двоногої особи, яка мала необережність потрапити до неї в поле зору ))

Все, енергія в організмі скінчилась. Ліжечкооооо, я йду до тебе ))

Продовження тут.

Технічна частина з картами, посиланнями та коротким змістом всіх серій розташована тут

Переведено автоматически с украинского языка. Посмотреть оригинал
Чтобы добавить или удалить фотографии в рассказе, перейдите в альбом этого рассказа
Göreme (Гьореме)
Göreme (Гьореме)
Göreme (Гьореме)
Göreme (Гьореме)
Göreme (Гьореме)
У місцевих наречених повинні бути шикарні весільні фото!
Göreme (Гьореме)
Göreme (Гьореме)
Місцева фауна
Місцева фауна
Місцева фауна
Göreme (Гьореме)
Göreme (Гьореме)
Göreme (Гьореме)
Görkündere Vadisi (Долина любові - 2)
Görkündere Vadisi (Долина любові - 2)
Görkündere Vadisi (Долина любові - 2)
Görkündere Vadisi (Долина любові - 2)
Görkündere Vadisi (Долина любові - 2)
Görkündere Vadisi (Долина любові - 2)
Görkündere Vadisi (Долина любові - 2)
Görkündere Vadisi (Долина любові - 2)
Görkündere Vadisi (Долина любові - 2)
Околиці Гьореме
Görkündere Vadisi (Долина любові - 2)
Göreme (Гьореме)
Göreme (Гьореме)
Göreme (Гьореме)
Оглядовий майданчик Göreme (Гьореме)
Апельсиново-гранатовий фреш
Вид з їдальні готелю на місто
Нявкалка ))
Похожие рассказы
Комментарии (48) оставить комментарий
Показать другие комментарии …
аватар