Свято-Успенський Єлецький монастир був заснований у 1060 році чернігівським князем Святославом Ярославичем (четвертий син Ярослава Мудрого). За різними даними між другою половиною XI ст. та другою половиною XII ст. збудували головну споруду монастиря – Успенський собор. Цей храм за всю свою багатовікову історію пережив низку перебудов, але все ж таки дійшов до наших днів практично зберігши свої первісні форми. Головною родзинкою собору є декілька стародавніх фресок часів Київської Русі.
Успенський собор є єдиною збереженою монастирською будівлею часів Русі. У товщі Єлецької гори, на який стоїть монастир, існує цілий комплекс печер. Вважається, що їх створили за княжої доби, але на відміну від сусідніх Антонієвих печер вони майже не досліджені.
У 1239 році під час монголо-татарської навали монастир зруйнували. Після того він ще неодноразово переживав велику кількість руйнувань, пожеж, занепадів та відновлень. У радянські часи монастир закрили та лише в 1992 році передали релігійній громаді. Зараз там діє жіночий монастир.
У 1669 році настоятелем Єлецького монастиря став Іоаникій Ґалятовський. Саме за його часів збудували споруди, що сформували сучасний ансамбль монастиря: дзвіницю, північні келії, східні келії, південно-західні келії, мур навколо монастиря, Петропавлівську церкву.
У 1688 році монастир очолив Феодосій Углицький (Чернігівський), якого потім проголосили святим. Його будинок ми можемо побачити біля дзвіниці. Наприкінці XVII століття до Успенського собору прибудували усипальницю чернігівського полковника Якова Лизогуба. Також на території монастиря розташовується зруйнований будинок ігумена XVIII століття.
Сьогодні Єлецький монастир – це важливий туристичний об’єкт і пам’ятка Чернігова, тут дуже затишно, спокійно та гарно. Є надія, що невдовзі будуть дослідженні й відновлені, а згодом і відкриті для відвідувачів з усього світу стародавні печери монастиря.