Виховний будинок (Оспедале дельї Інноченті) – історична будівля у Флоренції на площі Пьяцца Сантіссима Аннунціата, видатний зразок архітектури Раннього Відродження в Італії. Будівля була спроектована в 1419-му року Філіппо Брунеллескі за замовленням гільдії виробників вовни «Арте делла Лана» - однієї з найбагатших у Флоренції. Довгий час в будівлі розміщувався сирітський притулок – інколи дітей залишали прямо в басейні, розташованому перед портиком.
Але в 1660 році басейн прибрали, а на його місці спорудили механізм для таємного приймання дітей: двері мали спеціальне колесо, що оберталося, за його допомогою дитя потрапляло всередину, а дорослий, що приніс дитину, залишався непоміченим. Ця система працювала аж до закриття притулку в 1875 році. Будівля Оспедале дельї Інноченті будувалася у декілька етапів, і лише перший з них – з 1419 по 1424 роки – проходив під керівництвом Брунеллескі, який спирався на ідеї давньоримської, готичної і романської архітектури. Новаторством було використання круглих колон з класичними і додатковими капітелями, а також кругові арки і сферичні куполи. Надалі до притулку був прибудований горищний поверх, а сама будівля була розширена за допомогою додаткового крила з південного боку. Формально виховний будинок був відкритий в 1445 році, і вже через десять днів в нім з'явився перший сирота. В кінці 1520-х років з боку вулиці Віа де Фіббіаї було прибудоване крило, що призначалося для дівчаток.
Згодом, в 1463-1466 роках, лоджія була декорована 14 поліхромними майоліковими медальйонами з глазурованої глини в тимпанах між арками, створеними в майстерні Луки делла Робіа, ймовірно Андреа делла Робіа, які зображують запеленатих до пояса немовлят. Це зображення увійшло до кола міжнародної медичної символіки. Копія медальйона була розміщена на фасаді будівлі Вестмінстерського дитячого госпіталю в Англії. З XIX ст. «флорентійське немовля» стало у ряді країн символом педіатрії.
Сьогодні в будівлі Оспедале дельї Інноченті розміщується невеликий музей, присвячений епосі Відродження, з роботами Лука делла Роббіа, Сандро Боттічеллі, Пьеро ді Козімо і Доменико Гирландайо.
Але в 1660 році басейн прибрали, а на його місці спорудили механізм для таємного приймання дітей: двері мали спеціальне колесо, що оберталося, за його допомогою дитя потрапляло всередину, а дорослий, що приніс дитину, залишався непоміченим. Ця система працювала аж до закриття притулку в 1875 році. Будівля Оспедале дельї Інноченті будувалася у декілька етапів, і лише перший з них – з 1419 по 1424 роки – проходив під керівництвом Брунеллескі, який спирався на ідеї давньоримської, готичної і романської архітектури. Новаторством було використання круглих колон з класичними і додатковими капітелями, а також кругові арки і сферичні куполи. Надалі до притулку був прибудований горищний поверх, а сама будівля була розширена за допомогою додаткового крила з південного боку. Формально виховний будинок був відкритий в 1445 році, і вже через десять днів в нім з'явився перший сирота. В кінці 1520-х років з боку вулиці Віа де Фіббіаї було прибудоване крило, що призначалося для дівчаток.
Згодом, в 1463-1466 роках, лоджія була декорована 14 поліхромними майоліковими медальйонами з глазурованої глини в тимпанах між арками, створеними в майстерні Луки делла Робіа, ймовірно Андреа делла Робіа, які зображують запеленатих до пояса немовлят. Це зображення увійшло до кола міжнародної медичної символіки. Копія медальйона була розміщена на фасаді будівлі Вестмінстерського дитячого госпіталю в Англії. З XIX ст. «флорентійське немовля» стало у ряді країн символом педіатрії.
Сьогодні в будівлі Оспедале дельї Інноченті розміщується невеликий музей, присвячений епосі Відродження, з роботами Лука делла Роббіа, Сандро Боттічеллі, Пьеро ді Козімо і Доменико Гирландайо.
Переведено автоматически с украинского языка. Посмотреть оригинал
Комментарии (0)
оставить комментарий
Показать другие комментарии …
