Чудовий готель, Wi-Fi ловить і в номері, і в вестибюлі

Готель гарний, відносно новий, стан пристойний. Просто не потрібно порівнювати з європейськими 5-зірковими. Вестибюль прекрасний, цікаве архітектурне рішення. Дверей-вікон немає, і взагалі немає двох стін. Заходиш одразу з вулиці, а там прохолодно - чи то кондиціонер працює, чи то з океана вітер. Сидиш на диванчику, прохолоджуєшся, дивишся на океан. У вестибюлі є бар, фонтан, у ньому рибки плавають.
У кімнаті чисто, охайно, прибирають щодня, і не раз на день. Прибирали добре, навіть коли ми не залишали чайових, тож після того ми вже обов’язково залишали по 100-200 рупій. Гід казав, що 100 рупій – це достатньо «на чай», але якщо дуже хочете віддячити, то давайте 150-200 рупій. Якщо у вас буде вибір між sea view/garden view, то вибирайте тільки перший варіант. Все ж приємніше зранку дивитися на океан, а не на залізничні колії та дахи будинків. У нас вікно виходило на океан, і все одно ми чули, коли проїжджав потяг. Цей шум нам зовсім не заважав, тим більше що океан теж шумить неслабо. Хвилі постійно високі, їхній шум відволікає від сторонніх звуків. А взагалі я вважаю, що ні шум океана, ні шум від залізниці не може зрівнятися з шумом від мавп (під час екскурсії ми ночували в іншому готелі, в Канді, де вночі кричали і грюкотіли чимось мавпи – от в такому готелі нікому не порекомендую жити). У кімнаті є кондиціонер, холодильник, чайник, чай-цукор і воду прибиральники постійно поповнюють. У ванній фен, у шафі – сейф і праска, усе працює. Телевізор шикарний, великий екран, але я не знайшла цікавих каналів. Проклацала перші 30 – усі місцеві, тож вимкнула і більше не вмикала. В океані на хвилях весело стрибати, але поплавати не вдасться. Хвилі такі, що для серфінгістів-початківців можна вчитися хвилю ловити. Є басейн, у ньому й плавали.
Снідали в готелі, сніданки у нас були включені. Обід і вечерю можна було доплачувати, але ми ходили в кафе неподалік. В готелі і сніданок, і обід, і вечеря – це шведський стіл, тобто плати 3000 рупій і їж що і скільки хочеш. Ми начитались відгуків, і сходили в так званий ресторан за кілометр від готелю і в кафе за 150 метрів від готелю – смачно в обох, ціни приблизно однакові (виходить десь по 2000 рупій на людину), але вирішили ходити в кафе, бо це ближче. Крім того, там страви смачніші завдяки фірмовим соусам від Ану, яка готує їх вдома і приносить у ресторан уже готові, щоб не розкривати секрет. У кафе дають меню з цінами, а в ресторані меню немає – вам просто приносять заморожені креветки, краби й рибу, щоб ви вибрали, що саме вам приготувати. Я рекомендую кафе – пройдіть від готелю в сторону міста 150 м і поверніть наліво, пройдіть до кінця провулка і побачите вивіску «Cinamon». Або можете запитати в тук-тукерів – вони чергують одразу за залізничними коліями. Економні туристи розповідали, що виходили в місто і обідали там за 450 рупій (рис, курка в карі і салат). Але я вважаю, що морепродукти смачніші, і на відпочинку можна собі дозволити не економити аж настільки. Порції великі – до морепродуктів дають ще рис і салат – після такого обіду можна й не вечеряти.

Про гроші. Міняти долари потрібно в аеропорту, там курс найбільш вигідний – 177 рупій, а в місті – 170. Щоб у місті поміняти вигідніше, потрібно йти до тук-тукерів – вони знають місця. Наприклад, ми просили завезти нас у банк, а водій перепитав, навіщо банк – коли сказали, що гроші міняти, він повіз нас не в банк, а в магазин електроніки, і сказав, що гроші можна поміняти тут. Як виявилося, тут курс пропонують кращий, ніж у банку – 176 рупій за долар. Так я і зрозуміла, що нам дуже пощастило з тук-тукером – він возив нас не туди, куди ми казали, а запитував, що ми хочемо, і віз туди, де ми могли вигідніше купити якісніші товари. Звати його Налін, дуже чемний хлопець. Запитує англійською, звідки ви, а коли дізнається, що з України, то каже «Слава Україні!». Словом, одразу видно, що наших JoinUp у цей готель регулярно постачає. Я цін особливо не знала, Налін привіз мене в магазин, де я купила шовковий шарфик за 2900 рупій, і не знала, мало це чи багато. Але іншим разом інший тук-тукер (не було Наліна на місці, і ми поїхали з іншим) завіз нас у дорогий магазин, де такі ж шовкові шарфики коштували по 7000 рупій. Я тоді дуже пошкодувала, що не дочекалась Наліна. З ним таки вигідніше їздити за покупками. Ми з ним одразу обговорювали маршрут і вартість (з попередніх відгуків знали, що це потрібно для уникнення непорозумінь). Якщо ви катаєтесь по місту на невеликі відстані, за це просять 300 рупій, а якщо вам потрібно в магазин, який в іншому місті, то це 500-600 рупій. Звісно, можна ходити пішки і шукати магазини чи базар самостійно, але в 30-градусну спеку все ж приємніше покататись на тук-туці. Плюс, це екзотика і пригода.
Про екскурсії теж можна запитати у тук-тукерів. Вони всі направлять вас до Лаліта, який трохи знає російську. У нього екскурсії дешевші, ніж у гіда. Ми купили у гіда, тому що він взяв нас «тепленькими», коли ми щойно приїхали в готель і ще не заселились. Це була дводенна екскурсія – в Канді та Сігірію, коштувала 100 доларів, і ще 70 доларів (у рупіях) треба було взяти із собою на вхідні квитки в національний парк і храм тощо. До речі, саме місто Канді ми майже не побачили – лише парк і храм зуба Будди. Але загалом екскурсія цікава, спочатку поїхали кататися на слонах, потім – сад спецій (навішали нам лапші про аюрведу, щоб впарити креми і таблетки втридорога), чайна плантація і фабрика, де виготовляють чай (купувати його там недоцільно, бо дорого, а у нас, в принципі, такий самий у супермаркетах продається), потім – у Канді ботанічний сад і храм. І цього було б достатньо, як на мене. Якби я знала, що на другий день екскурсія в Сігірію передбачає підйом на гору при 33 градусах на сонці, я б ні за що не поїхала. А так тепер маю уявлення про розміри колишнього королівського палацу (хоча від нього залишилися тільки підмурки). У Лаліта купили екскурсію за 20 доларів – річкове сафарі, там фотографували варанів, мавп і колібрі (це вже що пощастить побачити), потім їздили в Галле дивитися на черепах, які підпливають до берега (щоб на них подивитися, треба зайти по пояс у воду і зверху дивитися, торкатися не дозволяють, до берега гнати теж не можна, тому краще їдьте на черепахову ферму), потім дивилися фортецю і маяк. Екскурсія зайняла цілий день.
З фруктів найбільше сподобалися ананаси – набагато солодші й запашніші, ніж ті, що привозять до нас. Вони коштують недорого – десь 160 рупій за кілограм, але перш ніж купувати, подумайте, як ви будете їх різати. У нас ножа не було. Ми подзвонили в обслуговування кімнат і попросили, щоб його нарізали. Почистили і нарізали гарно й акуратно. Додаткової плати за це з нас не стягнули, я просто дала 150 рупій чайових. Банани їхні нас не вразили, у нас смачніші. Хоча й чула відгуки, що їхні банани кращі. Фрукти, на які в них не сезон, можна купити в супермаркеті.