Місто свята та світла (частина 2)

02 января 2020 • Время поездки: с 04 декабря 2019 по 08 декабря 2019

Polina_Sumy

Репутация: +8494

Добавить в друзья

Написать письмо

Початок тут:

Частина 1. Два куми та перше знайомство з Ліоном

День 2. Туман, Фурв’єр та Старий Ліон

Ранок видався туманним. Здавалось, що сонячне світло розчиняється десь по дорозі, не досягаючи землі.

Щоб зрозуміти будь-яке місто, регіон чи країну, потрібно звернутися до їх історії. То ж що важливого ми маємо знати про Lyon?

В I-III віках до н.е. на злитті річок Рона та Сона галльські племена засновують перше торгове поселення. За легендою, в момент закладки фундаменту несподівано налетіла зграя воронів. Тому місто було вирішено назвати "пагорб ворона" або "вороняча гора" – Луґдунум (Lugdunum).

В 43 р. до н. е. римський консул Луций Мунаций Планк завойовує та розширює древнє місто. Ліон стає столицею Галлії. Потім було нашестя варварів, період Бургундського королівства та перехід під владу франків.

У 12-му столітті Ліон разом з околицями дістається Німецькій імперії. Імператор Фрідріх Барбаросса дає Архієпископу Ліонському повне управління містом. Церква отримала владу над правосуддям, контроль за дотриманням звичаїв, стягування плати за проїзд через місто, право карбування монет і збору військ.

Після довгого протистояння та кількох народних повстань на початку 14-го століття Архієпископ повертає городянам частину адміністративної та управлінської влади, а місто стає під протекторат Франції.

Під час Столітньої війни Ліон був майже зруйнований, а згодом епідемія чуми забрала більше третини жителів.

Під час Першої французької революції місто виступило проти нової влади, тому Ліон спочатку пережив довгу облогу, а потім революційні погроми і руйнування.

Економічне відродження регіону починається на початку 19-го століття завдяки прихильності тодішнього імператора Франції Наполеона Бонапарта.

Сьогодні до світової спадщини ЮНЕСКО занесене 427 га міста або його десята частина. Це Старий Ліон, пагорб Fourviere, схили Croix-Rousse та більша частина Presq'uile.

Якщо Париж – столиця Франції, то Ліон – це столиця провінцій ©

Досліджувати місто починаємо з пагорбу Fourviere, який в народі називають "той, що молиться". Дістатися наверх можна за допомогою фунікулера, але хтось не шукає легких шляхів, тому підіймаюсь пішки ))

Про грудень нагадує хіба що легка паморозь на жовтому листі.

Лізу я нагору, лізу, а кінця-краю тим сходам не видно.

Милуюсь на морозні візерунки.

Пролітаючи в небі літаки лишають по собі довгий слід.

Нарешті кудись видряпалась ))

Tour metallique de Fourviere. Металева вежа Фурв’єр або ліонська "Ейфелева вежа" (точніше, точна копія її третього рівня) була побудована в 1892-1894 роках. Висота вежі 85,9 м. На початку 20-го століття тут був ліфт, ресторан і обсерваторія. Тепер функціонує як антена та закрита для відвідувачів.

Цікаво, що вежа Фурв’єр ідеологічно "врівноважує" сусідню Базиліку, бо свого часу республіканці були незадоволені будівництвом собору і саме з їхньої подачі виросла споруда, що являє собою зразок цивільної архітектури.

Basilique Notre-Dame de Fourviеre. Головний собор Ліона зведений між 1872 та 1896 рр. Поєднує у собі неовізантійській та романський стилі, архітектор Pierre-Marie Bossan.

Історія будівництва собору починається в 1643 році, коли в регіоні лютує чума. Мешканці Ліона моляться Діві Марії про захист міста. Невдовзі епідемія зупиняється, а ліонці будують невеличку церкву на вершині пагорба та запалюють у вікнах своїх будинків свічки подяки.

У 1852 року на маківці храму встановлюють статую Діви Марії. Ліонці так само підходять до вікон своїх будинків і запалюють свічки. До речі, тоді і зароджується традиція щорічного Fete des Lumieres.

Історія 1643 р. повторюється в 1870 р., тільки замість чуми на Ліон суне пруська армія. Вже пав Париж. Вороги просувають на південь. Ліонці знов звертаються до Діви Марії. І через кілька днів армія Бісмарка повертає назад. А вдячні жителі починають збір коштів на спорудження собору.

Базиліка складається з нижнього та верхнього храмів. Вхід до обох знаходиться на площі, сходи одного спускаються вниз, іншого – ідуть нагору. Нижня церква присвячена Йосифу, чоловіку Марії.

Треба зазначити, що вся будівля базиліки глибоко символічна. Архітектор бачив у цьому діленні необхідний для віруючого шлях, який той проходить від низького та темного приміщення, що символізує Старий Завіт, до великої та світлої будови, що є втіленням Нового Завіту.

На стінах сходів молитви до Марії різними мовами.

Українська також в тренді ))

Вхід до нижнього храму:

По периметру храму виставлені подарунки інших парафій. Тут і Марія з Туреччини, і Діва з Африки, і японський варіант Богоматері з сином.

Підіймаємось до верхнього храму.

Шляхетна бірюза та постарене золото. Різнокольорові вітражі. Іскристі кристали мозаїк. Мідні люстри. Для Богоматері нічого не може бути занадто – так відповідав критикам архітектор базиліки.

Вражаюче місце, що має ту саму особливу енергетику, яка змушує тебе зупинитися, присісти та подумати про вічне.

Біля базиліки є ще одне незвичайне місце, де можна загадати бажання та пов'язати стрічку на гілку оливкового дерева.

Тож проводжу слідчий експеримент – загадую бажання та чекаю тепер на його виконання :))

В теорії з еспланади базиліки відкривається панорамний вид на все місто. Звідси видно бурхливу Рону, хтиву Сону та квартали Старого міста. А на задньому плані височіють гірські ланцюги Альп. На практиці ж види на місто потопають в суцільному молоці туману.

В тому ж тумані потонула і верхівка базиліки.

Гуляємо далі по пагорбу Фурв’єр.

Місцевий житель ))

Theatre Gallo Romain або ліонський Колізей. Цей античний театр був зведений у 1-му столітті до н. е. У 2-му столітті після настання нашої ери театр був розширений і став вміщати до 10 тисяч чоловік.

Театр розкопали в 19-му столітті. В наш час тут щоліта проводиться фестиваль Les Nuits de Fourviere. На древній сцені ідуть вистави, концерти та кінопокази.

Odeon of Lyon. Малий театр під назвою Одеон був побудований близько 100 р. до н.е. Вміщав близько 3 тисяч глядачів. Здебільшого тут проводились публічні читання та концерти.

Musee & Theatres romains був заснований у 1975 р. Експозиція складається з археологічних знахідок, здобутих в результаті розкопок на території Ліона та околиць. Музей цікаво розташований – наче в горі, а панорамні вікна виходять на місцевий Колізей.

Спускаюсь вниз та опиняюсь в Старому місті, історичній частині Ліона, що розташувалась уздовж берега Сони перед пагорбом Fourviere.

Vieux Lyonділиться на три квартали: Saint-Paul з однойменною церквою, що був осередком комерції та фінансів, Saint-Jean з величним Собором – район духовенства і аристократії та Saint-Georges, що був центром ремісників і ткацьких мануфактур.

Eglise Saint-Georges. Головна церква району датується 6-м століттям та вважається однією з найстарших в Ліоні. Історію храму не можна назвати простою – він неодноразово руйнувався, відновлювався, а в якийсь період навіть використовувався як сховище для сіна. У своєму сучасному вигляді ця велична готична споруда прикрашає набережну Сони з 16-го століття.

Блукаю вуличками Старого міста:

Maison du soleil датований 1723 р., свою назву будинок отримав через зображення золотого сонця на синьому тлі між першим та другим поверхами.

Знайомимось з унікальним ліонським явищем – Traboules (трабУль). Це такі приховані проходи, що з'єднують вулиці через внутрішні приміщення будинків та подвір’їв. Їх назва походить від латинського "trans ambulare", що означає "пройти через".

Існують різні види трабулів: від простих, що з'єднують дві вулиці, до найскладніших багатоповерхових лабіринтів. Ці приховані скарби епохи Відродження містять багато архітектурних цікавостей: спіральні сходи, фасади та галереї. На сьогодні, з близько 500 відомих трабулів для широкої публіки відкрито тільки 80.

Історія деяких трабулів Старого міста починається ще в 4-му столітті, коли ці проходи служили для спуску жителів до річки. Крім того, завдяки подібним лабіринтам ліонці рятувались від ворогів під час чисельних революцій та воєн.

Вхід в трабуль не відрізняється від звичайного входу в будинок.

Всередині чисельні сходи та невеличке подвір'я.

І вихід на сусідню вулицю.

Place Saint-Jean:

Туман потроху розсіюється і на горі проступають обриси Basilique Notre-Dame de Fourviеre.

Безумовна домінанта площі – це Cathedrale Saint-Jean-Baptiste. Правда, він схожий на знаменитий Notre Dame de Paris?

Головний храм Ліона, зведений в 15-му столітті, – це злиття готичного і романського стилю. Для його будівництва використовувалися матеріали, здобуті на руїнах давньоримських споруд.

Храм був розграбований за часів Французької революції. Відреставрований на початку 20-го століття. Має статус прімаціальної церкви, Архієпископ Ліонський проводить богослужіння саме в цьому храмі.

Катедраль має найстаріший в світі астрономічний годинник, що датується 14-м століттям. Він б'є кілька разів на день, і в цей час можна побачити лялькові релігійні сценки у верхній частині старовинного устрою.

До Різдва в церквах Франції з’являються маленькі вертепи з мініатюрних фігурок, що мають назву "santon".

Ця традиція народилась в Провансі під час Французької революції. Тоді церкви закривали і меси не служили, тож віруючи влаштовували дома різдвяні ясла з маленьких фігурок, які можна було швидко сховати. Часи змінились, традиція залишилась. Зараз "сантони" можна придбати на чисельних різдвяних ярмарках і за межами Провансу.

Вхід в наступний трабуль:

І невеличке подвір'я, в якому збереглись елементи готичного оздоблення:

Musee Cinema et Miniature дозволяє туристам підглянути у віконце на представлені експонати. Загалом експозиція музею має декорації та реквізит з "Зоряних війн", "Секретних матеріалів", "Коду де Вінчі", "Гаррі Поттеру" та інших.

Place de la Basoche з трьома поверхами вцілілих аркад, галерей та колонад. В путівнику будівля на площі відноситься до розділу "трабуль", але для відвідування вона закрита.