Миргород – квітуче містечко нашої країни

Подорожі за кордон – це завжди цікаво! Але всесвітня епідемія внесла свої корективи і вселенський хаос навіть в наше повсякденне життя, не говорячи вже про життя туристичне. Ну, і от, «маємо, те, що маємо». А відтак, конче необхідно знайти якийсь вихід з даної ситуації, щоб не перетворите своє життя на рутинне існування, бо людина ж не тварина, їй крім їсти та спати, потрібно якось культурно розвиватись і на додачу до сумлінної  праці, ще й відпочивати. Виходячи з вищевказаного, ми під час пандемії мандрували  виключно українськими маршрутами, одним з яких були шляхи Полтавщини, а саме місто Миргород, де ми провели два чудових тижні своєї відпустки.

Чому саме Миргород? Ну, по-перше, невдовзі знову літо, і крім морського релаксу, є ще й любителі відпочивати в горах, у лісі, на річці, у озера. В позаминулому році ми надали перевагу горам і милувалися Карпатами, а в минулому вирішили завітати до Миргорода, і поєднати відпочинок на річці Хорол з профілактичним лікуванням в санаторному закладі. Ділимося враженнями з читацькою аудиторією. Відразу наголошую, що порівнювати Карпати і Полтавщину недоречно, бо то є два абсолютно різні регіони.

Миргород – це відомий курорт на Полтавщині, можна навіть сказати, місто-здравниця, в якому розташовано дуже багато лікувальних закладів. Центр міста невеликий, але саме тут знаходяться чотири найвідоміших санаторія «Миргород», «Полтава», «Хорол» і «Березовий гай». На перетині цих здравниць, у самісінькому центрі знаходиться місце культурного дозвілля, де відпочиваючи влаштовують собі променад.

Можна погодувати птахів, качок та черепах:

Для дефіле існує такий собі місточок, який пов’язує санаторну зону з центром міста:

Для любителів водних розваг існує річка Хорол з доволі широкою пляжною смугою:

Я дала назву Миргороду – місто квітів, бо й насправді, квіти тут майорять повсюди, викликаючи усмішку і задоволення на вашому обличчі. 

Вас скрізь будуть супроводжувати відомі персонажі Гоголівських оповідань:

Ще першого разу, коли ми збирались в ці краї, наші друзі скептично  зауважили, що це діра дірою, і робити там абсолютно нічого, скудота смертна. Але завітавши до Миргорода, спочатку вирішили розташуватися в центрі курорту в санаторії «Полтава». Так от, в 2015 році там гуло, як у вулику, і побачивши цей людський рій, я запитала, а тут скрізь такий ґвалт? Може є щось затишніше? Тоді мені й порадили санаторій ім. Гоголя, який знаходиться за містом, в лісопарковій зоні. І ми поїхали  до Миколи Васильовича. Тут була така тиша і спокій, що виникло відчуття якогось сімейного курорту.

Цього разу санаторій зустрів нас як старих знайомих. Я не хочу розшаркуватись і співати дифірамби і оди, щоб це не виглядало як рекламний захід, але все ж таки зазначу, що з часів нашого минулого перебування, відбулися зміни на краще, і це не абияк  порадувало. Того разу нас влаштовувало абсолютно все, крім харчування. Я взагалі то не вередлива у цьому аспекті, можу із задоволенням їсти звичайну кашу, але там чомусь всюди пхали приправу з мівіни і заправляли оцтом все, що тільки можливо. Так от, в цей раз, приємно вразило покращення в системі харчування. Я навіть не очікувала, такого раціону, пам’ятуючи минулі обіди.

Заселення відбувалося таким чином, щоб розмістити по одній людині в номері, але для сімейних пар було виключення, і нас заселили за стандартною схемою. Поряд з нами, в сусідній  номер заселилися два гарні чоловіки, які зовсім не виглядали як сімейна пара. А в столовій з’ясувалось, що це ще й наші сусіди по харчуванню. Хлопці були дуже веселі і дотепні. Виявилось, що вони два куми з західної України, які відразу запропонували нам поїхати з ними ввечері до міста відсвяткувати початок відпочинку ( ну, шоб путьовка не згоріла). Мій чоловік дуже зрадів такій компанії, але я трохи знизила градус його задоволення, нагадавши, що ми приїхали не тільки відпочивати, а й трошки підлікуватись. На це  він мені відповів, що одне іншому не заважає, і якщо я не хочу, то можу не їхати. Та зараз! Такого задоволення я вам не подарую, бо тоді за всі дні лікування ви приймете тільки одну процедуру – спиртотерапію. Ну і от, поїхали ми в «Козацькі розваги» на свято початку відпочинку. Потрібно зауважити, що комплекс доволі цікавий, грає жива музика, та і кухня до речі, теж смачна. Тому, хто буде в Миргороді, рекомендую готельно – розважальний комплекс «Козацькі розваги» взяти до уваги. Нам сподобалось.

Компанія підібралась дійсно чудова, думаю, що трохи заважала я, але то було їм на користь. Повинен же був хоч хтось контролювати режим лікування і відпочинку. Кожного дня після процедур, ми йшли на пляж. Пляжна зона доволі непогана, з лежаками і душем (все входило до вартості путівки). Можна взяти напрокат катамаран або велосипед.

Неподалік від пляжу в санаторії ще й облаштували зону відпочинку, де можна пожарити шашлики і порелаксувати в затишній бесідці, що ми й робили. Не хочу підводити західноукраїнських  хлопців своїми світлинами, тому максимально можливо зроблю їм фото шоп. Хоча з поваги до них зауважу, що жінки можуть сміливо відпускати їх самих самісіньких на будь який курорт, бо вони весь час розповідали які в них красиві й чудові кохані дружини і діти, а про піти «наліво» навіть натяку не було. А нам з ними було дуже весело, любимо ми таких позитивних людей!

Для романтиків облаштували хату кохання (такий собі сільський водевіль на сіні). Але, зважаючи на те, що куми відпочивали виключно вдвох, а нам з чоловіком та романтика була вже до одного місця, хата простояла порожня.

Зранку ми ходили на тренування. Я зі скандинавської ходьби, чоловік з плавання. До речі, в санаторії є великий басейн, трошки тхне хлоркою, але в цілому, доволі непоганий.

Ввечері, завжди була анімація. Ну, по-перше, така собі дискотека а-ля семидесяті, де з десяток бабульок підтупцьовували  під відомі хіти Олега Вінника. В кінотеатрі крутили якісь фільми, в основному тупуваті комедії, але задля нічого робити, можна було й подивитися. Аніматори влаштовували різноманітні конкурси, на кшталт «Відгадай мелодію» та « Альо, ми шукаємо таланти». Так що, в принципі, в санаторії вирувало доволі активне життя, і про те, що в країні  пандемія, нагадували тільки маски на обличчях. Якщо не було бажання ні співати, ні танцювати, можна було просто гуляти вздовж довгої набережної, або навіть ловити рибу.

Місць для прогулянок тут багато. Є навіть березовий гай.

Основним лікувальним фактором є  мінеральна вода Миргородська, яка освячується в часові св. Пантелеймона:

А потім тричі на день частує вас у бюветі:

Для любителів мандрівок є туристичне бюро, яке пропонує  різноманітні пізнавально-розважальні екскурсії. Минулого разу ми їздили в Полтаву і на Сорочинський Ярмарок, але в цьому році, зважаючи на карантинні обмеження, екскурсіями не скористалися. Тим не менш, відпочинком ми були задоволені в повній мірі. Тому я спеціально поділилася з вами цією локацією, можливо комусь вона стане до вподоби. Невдовзі літо і хто знає, що принесе нам новий курортний сезон. Всім здоров’я і міцного імунітету!