Карантинна Каппадокія очима українського туриста. Частина 8

Початок тут: Частина 1, Частина 2, Частина 3, Частина 4, Частина 5, Частина 6, Частина 7.

Технічна частина з картами, посиланнями та коротким змістом всіх серій розташована тут. 

День 5. Судячи з ранкових калюж, вночі до нас завітав давно прогнозований дощ.

Традиційний сніданок, асортимент якого не змінювався протягом всього часу, що я тут харчувалася.

Сьогодні у мене організована екскурсія на цілий день під назвою "Green Tour", турагентство Cappadocia Exclusive Travel. Вартість 40 євро. Оскільки екскурсію замовляла через готель, не уточнюючи мову спілкування, то опинилась в англомовній інтернаціональній групі. Що ж, буду вдавати з себе поліглота ))

Група невелика, дев’ять осіб + екскурсовод(ка?) на ім’я Бушра. В асортименті: сім’я турків зі Стамбулу в кількості чотирьох осіб, двоє іспанців, американець з дружиною венесуелкою та, власне, одна українка.

Перша коротка зупинка на оглядовому майданчику Göreme Panaroma, що розташований між містами Гьореме та Учхісар.

Прямуємо в містечко Derinkuyu (Дерінкую), колишня грецька назва Μαλακοπαiα (Малакопія). Своє теперішнє найменування поселення отримало через знайдені на його території 52 колодязі питної води.

В самісінькому центрі міста височить Üzümlü Kilise або Церква Святого Феодора. Була побудована в 1858 році на прохання християн Малакопії та з дозволу османського султана Абдул-Меджид I. Зараз відкривається тільки раз на рік, в останню неділю травня.

Derinkuyu Yeralti Sehri або Підземне місто Дерінкую. Тут відразу пропоную перенестись на кілька століть до нашої ери. Хетти, що жили на цій території, мали холодні зими та не мали родючих лісів, щоб отримати достатньо засобів для обігріву. Тому ідея підземного життя з його постійною температурою в будь-яку пору року видавалась їм цілком логічною.

В часи римських переслідувань християн та пізніше, в епоху арабо-візантійських війн, ці побудови сприймались вже як місця, в яких можна було сховатися від небезпеки.

Але поступово потреба в підземному житті зійшла нанівець. Місцеві використовували лише ті частини, які виходили до їхніх будинків (переважно в якості підвалів).

У 1963 році мешканець Дерінкую розбирав стіну своєї оселі та знайшов за нею "таємничу кімнату". Знахідкою зацікавились археологи, які відразу виявили розлогу систему тунелів.

У 1967 році Derinkuyu Yeralti Sehri було відкрито для туристів. Вірніше, відкрито було лише розкопану частину підземного міста, яке містить вісім поверхів та йде на 85 метрів вниз. Вчені вважають, що тут могли жити до 20 тисяч (!!!) осіб.

Достеменно відомо, що крім жилих печер тут функціонували кухні, церкви, школи, майстерні, виноробні та знаходились стайні для тварин (деякі джерела пишуть і про буцегарню з кладовищем та першу, відому в історії, психіатричну лікарню).

Але таємниць у міста вистачає і досі. Насамперед, не визначені його реальні розміри. Є версії, що зараз досліджена лише десята частина всього комплексу і він може мати ще багато прихованих поверхів.

Більш сміливі дослідники озвучують цифру в 60 тисяч можливих мешканців. Хоча, враховуючи 9-ти кілометровий тунель (в даний момент непрохідний через завали), який з’єднує підземне місто Дерінкую з іншим підземним містом Каймаклі, ця думка не виглядає аж занадто фантастичною.

Візуалізуємо життя підземного міста спочатку за допомогою малюнків, а вже потім спустимось вниз. Картинки взяла тут 

Спускаємось

А от далі логічної або зв’язної розповіді очікувати не варто. Ми спускались вузькими та низькими тунелями. Зупинялись. Роздивлялись. Плотнесенько набивались у вільні печерки, пропускаючи зустрічні групи. Знов спускались. Повертали. Кудись лізли. Роздивлялись. Слухали. Уп’ять спускались.

І на якомусь етапі теперішній час просто зник. Який сьогодні день? Яке число? Який місяць чи рік? Нічого не має. Здається, сама тисячолітня історія втягнула нас воронкою у себе, а ми не мали сил тому опиратися.

9-кілометровий тунель, що з’єднує підземний Дерінкую з підземним Каймаклі. Має двометрову стелю, що формою нагадує сучасне метро. Його ширина така, що чотири людини можуть йти пліч-о-пліч не згинаючись і не скручуючись.

Вхід в поселення забезпечували близько 600 брам. Звичайно, може здатися дивним така кількості входів до прихованого міста. Однак кожна брама складалась з кам’яних дверей, які можна було відкрити лише зсередини.

Крім того, на внутрішніх поверхах також були свої двері у вигляді 450-кілограмового круглого каменю, по центру якого розташовувалась наскрізна дірка. Вона, з одного боку, слугувала для зручності перекочування каменя, а з іншого боку, виконувала роль дверного вічка.

Місто мало розвинену систему вентиляційних шахт з 15 тисячами крихітних повітропроводів, які забезпечували киснем навіть найглибші рівні.

Частина вентиляційних шахт розкопувалась аж до ґрунтових вод, що давало мешканцям підземелля доступ до питної води.

Освітлення міста здійснювалось за допомогою лляної олії, яка заливалась у невеликі порожнини та давала стійке світло.

Зв’язок між поверхами забезпечувався системою наскрізних отворів на стелі та підлозі діаметром 5-10 см. Такий собі Vodafone в комплектації, що датується кількома століттями до нашої ери ))

Далі трохи світлин з тамтешніх краєвидів ))

Чому тунелі будували такими низькими? Я отримала відповідь на своє питання. Ні, тодішні люди не мали кардинально інших параметрів росту та ваги, хоча середньою тривалістю життя в 35 років вони точно відрізнялись від нас. Низькі, вузькі та звивисті тунелі робились для уповільнення руху непроханих гостей.

Чим харчувалися люди під землею? Вони заздалегідь робили запаси зерна, овочів, фруктів (особливою популярністю користувався засушений виноград) та вина. До речі, винний оцет наші предки добавляли в колодязну воду, таким чином дезінфікуючі її від можливих мікробів. Плюс на верхніх поверхах були облаштовані стайні для домашньої худоби, що також допомагало урізноманітнити раціон.

Виноробня

Стайня

А от відповіді на найпопулярніше питання до тутешніх екскурсоводів, так досі і не було знайдено. Здогадаєтесь про що йдеться? ;))

Так от, жодної печери, яку можна було б віднести до туалетної кімнати знайдено не було. Дослідники вважають, що каналізаційна система має знаходитись в тій частині міста, яку ще належить розкопати.

Хоча в декількох підземних містах туалети все ж таки знаходили. Як правило, доступ до них здійснювався через L-подібний коридор для запобігання розповсюдження неприємного запаху. Світлини звідси.

Бушра щось емоційно розповідає про тутешні поховання

Ще трохи загальних світлин

Оцінили грандіозність задуму та масштабність реалізації підземного проекту? Так от деякі представники homo sapiens не дуже вірять у власних предків, тому стверджують, що місто побудували інопланетяни, бо у тодішніх землян не було ані належних знань, ані потрібних засобів ))

Практичні моменти:

1. Внизу прохолодно (температура не підіймається вище +15°), тож светрик чи кофтинка стануть вам у пригоді.

2. В нашій групі була пані з легкою формою клаустрофобії, але вона пройшла всі рівні та сказала, що очікувала набагато гіршого.

Виходимо. Жмуримось від сонця мов кроти. Хтось поруч видихає: "Як же я тепер ціную своє життя!". Так, ота підземна екскурсія дуже добре струшує та перевертає догори дриґом усі твої уявлення про комфортне буття. То що ж потрібно людині для щастя? Здається, місцеві точно знають відповідь на це питання.

Їдемо далі. Постійно хочеться знімати небо, прямо якась підземна психологічна травма ))